Технічний стандарт породи

Група: 9 Собаки-компаньйони
Референтна кінологічна класифікація: тер’єр – тип Toy/Zwergterrier
Робочі випробування: не передбачені
Визнання: порода визнана WDF G09-354

1. Історична довідка

Походження Бів’єр-тер’єра сягає Німеччини 1980-х років.

У 1984 році в розпліднику родини Бів’єр від двох чистопородних йоркширських тер’єрів народилися цуценята з білими відмітинами, що не відповідало традиційному стандарту йоркширського тер’єра. Вернер і Гертруда Бів’єр вирішили цілеспрямовано відбирати собак із таким особливим проявом забарвлення, поступово сформувавши популяцію, для якої характерна стабільна присутність білого кольору в поєднанні з чорним або блакитним та золотистим/підпалим.

Новий тип поступово привернув увагу заводчиків у Німеччині, а згодом і в інших країнах. У наступних поколіннях були створені спеціалізовані селекційні програми та окремі реєстри.

Сьогодні VDH розглядає Бів’єр-тер’єра як окрему породу та вважає, що популяція досягла достатнього рівня генетичної диференціації від йоркширського тер’єра для обґрунтування її самостійної класифікації.

У Сполучених Штатах породу згодом також визнали провідні кінологічні організації. United Kennel Club визнає її з 1 січня 2016 року, тоді як American Kennel Club відносить її до Toy Group.

Сучасна селекція повинна приділяти особливу увагу збереженню морфологічної, генеалогічної та генетичної відмінності від йоркширського тер’єра, не допускаючи, щоб лише забарвлення було єдиною ознакою, що відрізняє породу.

2. Загальний вигляд

Бів’єр-тер’єр — невеликий, елегантний, гармонійний собака з легкою або середньою кістковою структурою та вишуканим зовнішнім виглядом.

Характеризується:

• довгою, прямою і шовковистою шерстю;
• триколірним розподілом забарвлення;
• рівною лінією спини;
• елегантною поставою;
• відносно невеликою та пропорційною головою;
• рясно вкритим шерстю хвостом, що дугоподібно несеться над спиною;
• жвавим, уважним та інтелігентним виразом.

Шерсть повинна природно й рівномірно спадати з обох боків корпусу, в ідеалі розділяючись поздовжнім проділом.

Загальне враження має бути враженням компактного й елегантного собаки, ніколи не грубого і не надмірно тендітного.

Формат може здаватися майже квадратним, однак корпус зазвичай трохи довший за висоту в холці.

3. Важливі пропорції

Довжина корпусу, виміряна від плечового суглоба до задньої частини тулуба, трохи перевищує висоту в холці.

Водночас допустимим є собака, близький до квадратного формату.

Висота в холці повинна в основному відповідати висоті в крупі.

Будова має бути збалансованою, без надмірного розвитку передньої або задньої частини корпусу.

4. Поведінка і темперамент

Бів’єр-тер’єр повинен мати:

• веселий темперамент;
• високу увагу до навколишнього середовища;
• інтелігентність;
• жвавість;
• сильний зв’язок із власником;
• добру пристосованість до сімейного життя;
• ласкавий і грайливий характер.

Це активний і допитливий собака-компаньйон.

Він може проявляти певну незалежність або типову для тер’єрів жвавість, але не повинен демонструвати необґрунтовану агресію, крайню боязкість або нестабільність поведінки.

Стандарт повинен надавати перевагу врівноваженим, упевненим у собі та соціально керованим собакам.

5. Голова

Голова повинна бути пропорційною розміру собаки, елегантною і ніколи не важкою.

Черепна частина

Череп

Злегка округлений, помірно широкий.

Не повинен бути ані надмірно опуклим, ані плоским.

Стоп

Помірно виражений.

Повинен бути чітко помітним, але не різким і не надмірним.

6. Лицева частина

Мочка носа

Повністю пігментована в чорний колір.

У дорослих собак пігментація має бути рівномірною та повною.

Коричнева, печінкова або значно неповна пігментація є серйозним недоліком або підставою для дискваліфікації залежно від системи оцінювання.

Морда

Довжина морди повинна становити приблизно одну третину загальної довжини голови.

Морда повинна бути:

• пропорційною;
• достатньо наповненою;
• не загостреною;
• не надмірно короткою;
• не грубою.

Губи

Щільно прилягають.

Пігментація переважно повністю чорна.

Щоки

Помірно розвинені.

Не повинні бути виступаючими або важкими.

7. Щелепи та зуби

Щелепи правильні та пропорційні.

Зуби білі, правильно розташовані.

Допускаються:

• ножицеподібний прикус;
• прямий прикус.

Нижня щелепа не повинна бути значно виступаючою вперед або відставати назад.

Функціонально повноцінний і правильний зубний апарат має вважатися важливим елементом селекції.

8. Очі

Очі середнього розміру.

Форма:

• округла;
  або
• злегка мигдалеподібна.

Повинні бути спрямовані вперед і надавати собаці вираз:

• жвавий;
• інтелігентний;
• відкритий;
• допитливий.

Райдужка повинна бути якомога темнішою.

Краї повік повинні бути пігментовані в чорний колір.

9. Вуха

Маленькі.

Трикутної або V-подібної форми.

Стоячі.

Посаджені на помірній відстані одне від одного.

Повинні підкреслювати пильний вираз собаки.

Вкриті шерстю; кінчики можуть бути підстрижені або виголені відповідно до виставкової підготовки.

Стійко висячі вуха у дорослого собаки є серйозним недоліком.

10. Шия

Помірно довга.

Елегантна і добре поставлена в плечах.

Повинна дозволяти високо тримати голову, не виглядаючи короткою або масивною.

Без підвісу.

11. Корпус

Лінія верху

Пряма і стабільна.

Повинна залишатися рівною як у стійці, так і під час руху.

Холка

Добре інтегрована в лінію спини.

Не надмірно виражена.

Спина

Пряма, міцна та компактна.

Не повинна мати:

• кіфозу;
• провисання;
• вираженого округлення.

Поперек

Короткий і достатньо міцний.

Добре з’єднаний зі спиною.

Круп

Є продовженням лінії верху.

Не надмірно похилий.

Грудна клітка

Достатньо широка відповідно до розміру собаки.

Груди повинні доходити приблизно до рівня ліктя.

Ребра повинні бути помірно округленими.

Небажана як надмірно вузька, так і надмірно округла грудна клітка.

Лінія низу

Помірно підтягнута.

Живіт може бути злегка підтягнутим, без надмірності.

12. Хвіст

Високо посаджений.

Довгий і рясно вкритий шерстю.

Під час руху повинен нестися:

• високо;
• дугоподібно;
• елегантно над спиною.

Шерсть на хвості утворює рясні очоси.

Кісткова частина повинна сягати щонайменше скакального суглоба або нижче.

У спокої хвіст може нестися більш розслаблено.

Купірування не повинно вимагатися.

13. Передні кінцівки

Загальний вигляд

При огляді спереду повинні бути:

• прямими;
• паралельними;
• достатньо мускулистими;
• пропорційними до загальної будови.

Плече

Помірно похиле і добре відведене назад.

Повинно забезпечувати добрий винос передньої кінцівки.

Плечова кістка

Збалансованої довжини та кутів.

Не надто коротка і не надмірно довга.

Лікоть

Прилягає до корпусу.

Не вивернутий ані всередину, ані назовні.

Передпліччя

Пряме.

Кістяк легкий або середній, але достатньо міцний.

Зап’ясток

Міцний.

П’ясток

Компактний і майже вертикальний.

14. Передні лапи

Округлі та компактні.

Пальці добре склепінчасті.

Шерсть присутня, але може бути підстрижена для правильної оцінки лапи.

Подушечки:

• чорні;
• або частково тілесного кольору згідно з деякими національними стандартами.

Кігті:

• чорні;
• світлі;
• або змішаного кольору.

15. Задні кінцівки

Загальний вигляд

Повинні мати гармонійну кутованість відносно передніх кінцівок.

При огляді ззаду повинні бути прямими та паралельними.

Стегно

Добре розвинена мускулатура.

Колінний суглоб

Добре кутований і стабільний.

Гомілка

Добре мускулиста, пропорційна стегну.

Скакальний суглоб

Міцний.

Без відхилення всередину або назовні.

Плесно

Коротке, стабільне та майже перпендикулярне до землі.

16. Задні лапи

Округлі.

Компактні.

Пальці добре склепінчасті.

Характеристики пігментації подушечок та кігтів відповідають вимогам до передніх лап.

17. Рух

Рух є важливим елементом оцінки породи.

Він повинен бути:

• плавним;
• елегантним;
• упевненим;
• гармонійним;
• вільним;
• прямолінійним.

Передні кінцівки повинні мати добрий винос.

Задні кінцівки повинні забезпечувати достатній поштовх.

Задні кінцівки повинні рухатися по лінії передніх без помітних відхилень.

Лінія спини під час руху повинна залишатися стабільною.

Небажані:

• надмірно високий крок;
• рух типу hackney;
• надмірне зближення кінцівок;
• скуті рухи;
• недостатній поштовх задніх кінцівок.

Собака повинен рухатися з гордою поставою та високо піднятою головою.

18. Шкіра

Тонка або помірно тонка.

Щільно прилягає до тіла.

Без надмірної складчастості або в’ялості.

19. Шерсть

Текстура

Шерсть повинна бути:

• довгою;
• прямою;
• спадною;
• тонкою;
• м’якою;
• шовковистою.

Не повинно бути вираженого підшерстя.

Шерсть повинна вертикально спадати вздовж корпусу.

В ідеалі вона сягає землі або майже землі; може бути підстрижена до рівня підлоги, щоб забезпечити природний рух.

Не повинна бути:

• вовнистою;
• кучерявою;
• хвилястою або жорстко закрученою;
• надмірно ватоподібною.

Шерсть на голові

Довга.

Традиційно збирається на верхівці голови у характерний topknot або хвостик.

Чубчик повинен виконувати практичну й естетичну функцію, залишаючи поле зору відкритим.

Небажана надмірна підготовка, спрямована на штучне збільшення об’єму або зміну природної структури шерсті.

20. Забарвлення

Забарвлення є характерною ознакою породи, але повинно оцінюватися разом із загальною морфологією, а не ізольовано.

Голова

На голові повинні бути поєднання:

• чорного або блакитного;
• золотистого/підпалого;
• білого.

Розподіл кольорів повинен бути якомога гармонійнішим і симетричнішим.

Також допускаються поєднання з переважанням:

• чорного/блакитного + золотистого/підпалого;
• золотистого/підпалого + білого.

Наявність підпалу на голові є важливою породною ознакою.

Корпус

На тулубі допускаються:

• чорний або блакитний;
• білий.

Чорний/блакитний може бути представлений:

• у вигляді великого плаща;
• сідлом;
• великими плямами;
• окремими плямами.

Суворе співвідношення чорного/блакитного і білого не вимагається.

Білі ділянки

Білими повинні бути:

• груди;
• живіт;
• кінцівки;
• кінчик хвоста.

Біле забарвлення грудей в ідеалі має підніматися до шиї та доходити до підборіддя.

Кінцівки повинні бути переважно білими від ділянки ліктя й коліна до лап.

Підпал на корпусі

Підпал не повинен бути присутнім на тулубі або кінцівках.

Мінімальна локальна присутність у періанальній ділянці може допускатися деякими стандартами.

Забарвлення, що не відповідають типовій триколірній схемі, вважаються такими, що не відповідають стандарту.

21. Розмір

Висота в холці: приблизно 21–26 см.

Допустиме відхилення ± 2 см.

22. Вага

Ідеальна вага:

2,0–3,8 кг.

Вага не повинна порушувати типовість будови, баланс або функціональність собаки.

23. Статеві ознаки

У псів повинні бути два сім’яники:

• нормально розвинені;
• повністю опущені в мошонку.

Статевий диморфізм допускається, якщо він не змінює породний тип.

24. Недоліки

Будь-яке відхилення від стандарту повинно оцінюватися з урахуванням:

• його ступеня;
• впливу на породну типовість;
• впливу на функціональність;
• наслідків для здоров’я та добробуту.

До недоліків можуть належати:

• незбалансовані пропорції корпусу;
• надмірно важка будова;
• надмірно тендітна будова;
• надмірно довга або коротка морда;
• надто опуклий череп;
• надмірно виражений стоп;
• надто світлі очі;
• надто великі вуха;
• коротка шия;
• нестабільна спина;
• недостатньо розвинена грудна клітка;
• неправильні кути кінцівок;
• недостатньо плавні рухи;
• надто коротка, хвиляста або нешовковиста шерсть;
• негармонійний розподіл забарвлення.

25. Серйозні недоліки

Особливо серйозними слід вважати:

• розмір або вагу, що явно перевищують передбачені межі;
• неповну пігментацію мочки носа, губ або країв повік;
• нестоячі вуха у дорослого собаки;
• дугоподібну або сильно викривлену спину;
• очевидну різницю у висоті між передньою та задньою частинами корпусу;
• виражений високий крок/hackney;
• будову, несумісну з породним типом;
• серйозні порушення структури шерсті;
• значні відхилення забарвлення;
• вагу понад 3,8 кг;
• неповну пігментацію;
• нестоячі вуха;
• викривлену спину та hackney-рух у дорослого собаки.

26. Дискваліфікуючі недоліки або підстави для виключення

З племінної або виставкової оцінки повинні виключатися собаки, які мають:

• необґрунтовану агресивність;
• крайню боязкість;
• очевидні фізичні аномалії, що призводять до інвалідності;
• значні поведінкові розлади;
• блакитні очі;
• коричневу/печінкову пігментацію мочки носа або країв повік;
• альбінізм;
• забарвлення, що не відповідає передбаченій схемі;
• відсутність основних породних ознак;
• односторонній або двосторонній крипторхізм у псів.

27. Рекомендації щодо селекції

До розведення повинні допускатися виключно собаки:

• клінічно здорові;
• функціонально здорові;
• врівноважені;
• морфологічно типові;
• генеалогічно ідентифіковані;
• генетично сумісні із селекційною програмою.

Особливу увагу слід приділяти:

• збереженню правильної пігментації;
• стабільності зубної системи та щелеп;
• якості суглобів;
• правильній будові колінних чашечок;
• спадковим захворюванням очей;
• генетичному різноманіттю популяції;
• простежуваності ліній;
• збереженню морфологічної ідентичності, реально відмінної від йоркширського тер’єра.

Кіногностичний підсумок

Ідеальний Бів’єр-тер’єр має бути невеликим тер’єром-компаньйоном, елегантним, злегка розтягнутого формату, з витонченою, але не тендітною головою, темними очима, маленькими стоячими вухами, стабільною лінією спини, прямими та добре кутованими кінцівками, плавними рухами, високо поставленим дугоподібним хвостом, довгою шовковистою шерстю та характерним триколірним забарвленням.

Його породна ідентичність не повинна ґрунтуватися виключно на кольорі: для реальної відмінності від йоркширського тер’єра доцільно з часом закріплювати вимірювані та відтворювані фенотипові відмінності, насамперед у будові голови, пропорціях корпусу, текстурі шерсті, розмірі та загальній морфології.